Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки
вул. Хмельницького Богдана, 5
"Театр Берrоньє" (тепер - Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки) 1875-2000-і рр. (іст.). Вул. Б. Хмельницького, 5. На розі з вул. Пушкінською, на червоних лініях забудови. 1868 француз О. Бергоньє купив за 15 тис. крб. земельну ділянку пл. 1095 кв. сажнів на розі вулиць ФундукАеївської (сучасна вул. Б. Хмельницького) і Ново-Єлизаветинськоі (тепер вул. Пушкінська). 1874 австрієць І. Соббот збудував у садибі О. Бергон тимчасовий «дерев'яний для кінних вистав цирк». На ділянці було також споруджено двоповерховий мурований з галереєю будинок і добудову до нього. Власник садиби О. Бергоньє (а з часом і його спадкоємці та нові власники) вирішив здавати циркове, пізніше й театральне приміщення в оренду різним антрепренерам і колективам.
1875 зведено цегляне приміщення театру-цирку «Альказар» за проектом арх. В. Ніколаєва. Його відкриття відбулося 28 грудня 1875. Директором цирку був князь В. Оболенський. 1876 в приміщенні цирку О. Бергон працював цирк Ж. Леонардо. У жовтні 1811 - лютому 1878 його орендував приватний Драматичний театр актора І. Александровського під назвою «Загально доступний театр». У зв'язку з непристосованим приміщенням, низьким рівнем вистав зала для глядачів була напівпорожньою, і в лютому 1878 театр закрився. 1878-87 (з перервами) тут працював театр антрепренера М. Савіна (справж. прізв. - Славич; 1840-1906). Драматично-опереткова трупа М. Савіна відкрила перший сезон в орендованому приміщенні цирку Бергоньє 5 березня 1878 і виступала тут до 14 травня. В її складі були актори: М. Аграмов, О. Глама-Мещерська, В. Лінська-Неметті, Є. Лавровська, М. Свободіна-Баришева, Т. Чужбинов та ін.
Оскільки в цей час дуже популярними були оперети, М. Савін включив до акторського складу запрошених "зіркою" оперети з Москви - подружжя С. Бєльську та В. Родона. Виступали й гастролери - артисти санкт-петербурзького Александринського театру П. Стрепетова і М. Писарєв (вистава «Гірка доленька» О. Писемського та ін.).
Влітку 1878 власник О. Бергоньє перебудував циркове приміщення під драматичний театр, і всі наступні спектаклі трупи М. Савіна та інших колективів з 24 вересня 1878 проходили в цьому постійному, щоденному «Театрі Бергоньє».
Назва театру кілька разів змінювалася: «Театр Бергон» (1878-1900), «Театр спадкоємців Бергоньє» (з 16 листопада 1900), короткий час - «Театр Е. О. Бергон». «Театр С. В. Брикіна», «Театр Є. Брикіної», «Театр Т. М. Аnштейна» (останній власник).
Простора зала для глядачів мала чотири яруси, була просто, але гарно оздоблена і при газовому освітленні мала привабливий вигляд. До лож верхнього ярусу і гальорки вели двоє широких кам'яних сходів. У залі було достатньо свіжого повітря. Щодо акустики, то на верхніх ярусах глядач чув, як і в партері.
1883 коміdя з пожежної безпеки тимчасово закрила театр. У перебудованому приміщенні зроблено додатковий вихід на вул. Ново-Єлизаветинську.
У 1890-х рр. будинок реконструйовано: розширено його залу, проведено електричне освітлення. У 1930-х рр. перебудовано.
Будинок чотириповерховий, мурований, тинькований, з розвиненим об'ємом вздовж вул. Пушкінської. Чоловий фасад на вул. Б. Хмельницького оформлено великомасштабним портиком з прямокутними в перерізі колонами на масивних п'єдесталах. На рівні дРугого і третього поверхів між колонами розташовано аркові прорізи заввишки у два поверхи. Облямування віконних прорізів і капітелі колон виділено кольором.
У приміщенні «Театру Бергоньє» в дорадянський час працювали і гастролювали численні театральні трупи, відомі діячі культури; його орендували в різний час театральні антрепренери; з 1896 тут деякий час давали сеанси сінематографа Л. Люм'єра, читали лекції вітчизняні й зарубіжні науковці, відбувалися тематичні вечори, концерти тощо.