«Козацькі розваги» - ЗБРОЯ

logo - Knives ЮморРозділ

Зміст link-in

  1. Вступ (заборона Кабміном в 2020-08 носіння Мисливських ножів)
  2. Передмова
  3. Засоби
  4. Техніки володіння
  5. Колекціонування зброї
  6. Приклад № 1 - Каталог 212 одиниць колекції сучасної холодної зброї на 754 стор 
  7. Приклад № 2 - Каталог колекції вогнепальної зброї
  8. Ножны из Кайдекса для скрытого ношения Фикседов
  9. Файли

1. Вступ

Back to Top


2. Передмова link-in

Зміст

  1. Холодна зброя
  2. Вогнепальна зброя
  3. Методики захисту та самооборони

Back to Top


2-1) Холодна зброя

Холодна зброя, або біла збро́я (нім. Blankwaffe, фр. arme blanche, ісп. arma blanca, італ. arma bianca, пол. broń biała)  — предмет, спеціально виготовлений для завдання тілесних ушкоджень і призначений для нападу та активного захисту в рукопашному бою.

До холодної зброї у кримінальному праві відносять шаблі, кортики, фінки, армійські, мисливські ножі, кинджали, нунчаки, стилети, кастети, свинчатки тощо. Підрозділяється на ударну, рубаючу, колючу, а також таку, що поєднує декілька з перерахованих ознак (наприклад колюче-рубаючу, ударно-рубаючу).

Back to Top


1. Історія

Холодна зброя з'явилася в сиву давнину. У кам'яну добу виникло багато видів холодної зброї, які допомагали збільшити довжину та потужність руки.

Збереглося дуже небагато зразків холодної зброї, виготовленої з дерева, причому це в основному холодна зброя неолітичної і бронзової епох. Палиці мають грушоподібну головку; іноді в неї всаджувалися осколки каменя або вона замінювалася кам'яною кулею. Вони служили і метальною зброєю, що спостерігається у деяких народів Південної і Східної Африки.

У палеоліті з'являються і кинджали з каменя і кістки; у родовому суспільстві Північної Європи кременеві кинджали з рукояткою відрізняються досконалістю роботи. Спис виник з палиці із загостреним кінцем на початку палеоліту, в середині його з'являються наконечники з кременя, а до кінця — кістяні. У епоху розвитку родового ладу кременеві наконечники списів мають правильну форму і ретельно оброблені; наконечники з трубчастих кісток стали попередниками пізніших втульчатих металевих. Метальні списи застосовувалися в палеоліті; в кінці цієї епохи вживається вже прилад, що підсилює кидок — списометалка з кістки або рогу; подібний прилад відомий у народів Австралії і Північної Америки.

У палеоліті з'являється і лук — холодна зброя, найзручніша для полювання і сутичок в умовах кам'яного періоду; від палеоліту дійшли наконечники стріл з каменя і кістки; про форму і величину лука можна судити тільки для неолітичного і пізніших періодів на підставі знахідок в озерах і торф'яниках.

Бурхливий розвиток холодної зброї почався, коли люди навчились добувати і обробляти метали. Власне, спочатку з металу робили тільки зброю. З того часу ніж був неодмінним атрибутом кожної людини, ніж захищав, добував їжу, допомагав у побуті і ще виконував багато дрібних справ. Ніж був необхідною річчю, яку завжди треба було мати при собі.

Відкриття властивостей міді, її обробка і виготовлення бронзи почали нову еру в історії холодної зброї. Твердість, в'язкість і вага металу розширили можливості, закладені в кам'яних ножах і кинджалах, а також односторонню ефективність палиць; метал дав можливість зв'язати функції перших з розмірами других, внаслідок чого виник меч. Незамінні якості меча в рукопашній сутичці і в боротьбі з крупними хижаками викликали широке його розповсюдження і величезну кількість різновидів. Металеві наконечники списів повторювали форми колишніх кам'яних і кістяних.

Back to Top


2. Види холодної зброї

2-1) Клинкова холодна зброя, комбінована холодна зброя з клинком (клинками)
2-2) Неклинкова (ударно-дробильна) холодна зброя
2-3) Метальна зброя
2-3-1) Проста метальна зброя
- з клинковим уражуючим елементом або елементами (типу ножа);
- з металевим уражуючим елементом або елементами.
2-3-2) Механічна метальна зброя (в т.ч. луки та арбалети)

Back to Top


3. Криміналістичні вимоги до холодної зброї

3-1) Клинкова холодна зброя та комбінована холодна зброя з клинком

1) - мінімальна довжина клинка — не менше як 90 мм;
2) - мінімальна товщина клинка — не менше як 2,6 мм;
3) - мінімальна твердість клинка, що виготовлений із вуглецевої сталі — не менше як 50 НКС (за відсутності ДСТУ, ТУ, якими встановлені інші значення твердості);
4) - мінімальна твердість клинка, що виготовлений із корозійно стійкої сталі — не менше як 45 НКС (за відсутності ДСТУ, ТУ, якими встановлені інші значення твердості);
5) - кут загострення леза — не більше як 30 градусів.
6) - наявність обмежувача односторонього або двох сторонього сумарно не менше 5 мм або наявність пальцевої виїмки не мешне 5 мм а якщо їх декілька то кожна не менше 4 мм.
7) - Довжина клинків визначається вимірюванням відстані від вістря до обмежувача (утику руків'я). Вимірювання товщини обуху провадиться у найтовшому місці клинка.
8) - Невідповідність хоча б одного з критеріїв, автоматично робить зброю нехолодною.

3-2) Неклинкова холодна зброя

3-2-1) Проста ударно-дробильна зброя (монолітні предмети — кастети, кийки та ін.) повинні бути виготовлені з матеріалів, які забезпечують неодноразове застосування без пошкодження (руйнування) предметів.
3-2-2) Складена ударно-дробильна зброя (предмети та знаряддя, які складаються із різних за функціональними властивостями частин — кистені, нунчаку та ін.) повинні бути виготовлені з матеріалів, які забезпечують неодноразове застосування без пошкодження (руйнування) предметів.
3-3-3) З'єднання (мотузка, шнур, трос, ланцюг та ін.) складеної ударно-дробильної зброї повинні витримувати мінімальне навантаження на розрив — 100 н (10 кг).

Back to Top


2-2) Вогнепальна зброя

Вогнепальна зброя — зброя, в якій для викидання снаряду (міни, кулі) з каналу ствола використовується сила тиску газів, що утворюються при згорянні метальної вибухової речовини (пороху) або спеціальних горючих сумішей. Поєднує в собі засоби безпосереднього ураження (снаряд, міна, куля) і засоби метання їх до цілі (гармата, міномет, кулемет, гвинтівка, пістолет тощо). Сучасна вогнепальна зброя підрозділяється на артилерійську та стрілецьку зброю і гранатомети.

Артилерійська вогнепальна зброя призначається для ураження різноманітних цілей, що знаходяться на значній відстані, і перебуває на озброєнні сухопутних військ, авіації і флоту. До неї відносяться: наземні нарізні, у тому числі самохідні і саморушні артилерійські системи різних типів (гармати, гаубиці, гармати-гаубиці, гаубиці-гармати, мортири); нарізні та гладкоствольні безвідкатні гармати; нарізні та гладкоствольні міномети; зенітні гармати, у тому числі автоматичні; авіаційні автоматичні гармати; нарізні та гладкоствольні танкові гармати; артилерія морська. До артилерійської вогнепальної зброї також відносять реактивні системи залпового вогню.

Стрілецька зброя перебуває на озброєнні всіх видів збройних сил і застосовується в ближньому бою для поразки відкрито розташованих цілей. Вона включає пістолети, автомати, автоматичні гвинтівки, ручні і станкові кулемети, великокаліберні кулемети. До стрілецької зброї відноситься також мисливська та спортивна вогнепальна зброя.

Гранатомети відносять до засобів ближнього бою.

Back to Top


1. Історія вогнепальної зброї

Виникнення і розвиток вогнепальної зброї розпочалися із винаходом пороху (у Китаї).

1.1 Перша вогнепальна зброя

Першу зброю із застосуванням пороху вигадали китайці ще в VI ст., вона називалась хо-пао. Хо-пао мало кулясту форму й виглядало схожим на сучасну гранату. Щоб використати древньо-китайську зброю досить було підпалити кулю і метнути її або з катапульти або з рук. Для виготовлення хо-пао сірку, селітру, дерев'яні волокна, олію і миш'як згортали в багато шарів грубого паперу і обмазували смолою.

1.2 Грецький вогонь

Про китайські кулі довідалися у Візантії. Грек Калліник помістив порох і нафту у металічний спеціальний посуд, з якого з легкістю можна було виливати «грецький вогонь» на ворога. Винахід сподобався тодішньому царю Костянтину IV і першу свою атаку в бою випробував в Грецько-арабській війні в 673 році. Араби так казали про «грецький вогонь»: «Грецький вогонь поїдав все: ні каміння, ні залізо не могло йому протистояти…»

Прототип грецького вогню з'явився, імовірно, у 424 до н. е. в битві при Делії: тоді з порожнистої колоди випускалася суміш сирої нафти, сірки і олії. Власне грецький вогонь винайшов 673 року інженер і архітектор Калліник, який, переслідуваний за християнську віру, втік із сирійського міста Маальбека до Візантії і там запропонував свої послуги імператорові Костянтину IV у боротьбі проти арабів.

Установка з грецьким вогнем являла собою мідну трубу — сифон, через який з гуркотом вивергалася рідка суміш. Імовірно, максимальна далекобійність сифонів дорівнювала 25 м, тому спочатку грецький вогонь використовувався тільки у флоті, де був страшною загрозою повільним і незграбним дерев'яним кораблям того часу. Крім того, за свідченням сучасників, грецький вогонь не можна було згасити, оскільки він продовжував горіти навіть на поверхні води. Вперше сифони з грецьким вогнем були встановлені на візантійських дромонах під час битви при Килікії. Історик Феофан писав про неї:

«У рік 673 вороги Христові вчинили великий похід. Вони припливи й зазимували в Килікії. Коли Костянтин IV дізнався про наближення арабів, він підготував величезні двопалубні кораблі, оснащені грецьким вогнем, і кораблі-носії сифонів. Араби були приголомшені. Вони втекли у великому постраху».

Якщо на суші війська візантійців терпіли поразки від арабів, то на морі грецький вогонь давав їм перевагу над супротивником. Завдяки ньому в 718 р. було одержано велику морську перемогу над арабами. У 941 візантійці за допомогою грецького вогню розгромили поблизу Константинополя флот князя Ігоря Рюриковича. Грецький вогонь застосовувався проти венеціанців під час четвертого хрестового походу у 1204. Секрет приготування грецького вогню зберігався у великій таємниці, проте після завоювання Константинополя про секрет виготовлення грецького вогню дізналися в Західній Європі. У 1106 році грецький вогонь було застосовано проти норманів під час облоги Діррахія. Грецький вогонь також був відомий і англійцям.

Грецький вогонь також уживався під час облог фортець. Деякі дослідники на підставі аналізу руських літописів роблять висновки про те, що грецький вогонь був відомий русі та половцям. Також, за деякими відомостями, грецький вогонь був на озброєнні армії Тамерлана. Остання згадка про використання грецького вогню відноситься до облоги Константинополя в 1453 році Мехмедом II: грецький вогонь тоді застосовували як візантійці, так і турки.

Після початку масового застосування вогнепальної зброї на основі пороху грецький вогонь втратив своє військове значення і був поступово забутий.

Українці теж зіткнулися з грецьким вогнем у 941 році, коли князь Ігор йшов в похід на Царгород. От що князь Ігор казав про «грецький вогонь»: «Греки випустили з судових труб вогонь, корабель охопило полум'я».

Крім «грецького вогню», греки метали кулі з отруйним димом, який зводив моряків з розуму. У X—XI століттях грецький вогонь часто використовувала грецька флотилія.

1.3 Залізний грім арабів

Після морської поразки в Греко-арабскій війні, після 673 року араби розгадали секрет пороху. Араби видумували для своїх куль-снарядів різні назви: «сонячні промені», «місячне сяйво» тощо. Найкращим снарядом арабів IV–XII ст. можна вважати снаряд «залізний грім арабів», він складався з глиняного горщика, наповненого порохом. «Залізний грім арабів» навів страх на європейців під час Хрестових походів. Але найдивовижніше те, що найбільше європейці боялись не вибухів, а запаху сірки, яку виділяв «залізний грім арабів», бо вважали запах сірки ознакою присутності диявола.

1.4 Порох у Європі

У Європу порох прийшов, мабуть, із Китаю через мусульманський світ у 13 столітті. Його відкриття приписують також різним людям, таким як англієць Роджер Бекон (1214–1292), німецький філософ Альберт Великий (1193–1280) і чернець Бертольд Шварц.

Back to Top


2. Класифікація вогнепальної зброї

Класифікація за призначенням: бойова зброя, мисливська, спортивна — (також для підводного полювання): Гвинтівка, Рушниця; зброя особистого захисту (газові, травматичні пістолети і револьвери).

За наявністю нарізів в каналі ствола розрізняють нарізну та гладкоствольну зброю.

2.1 Вогнепальну зброю класифікують:

1) За типом механізму:
    Ґнотова зброя;
    Кременева зброя;
    Капсульна зброя;
    зброя під унітарний набій.

2) За способом вогню:
    одиночного вогню
    чергового вогню (Автоматична зброя)

3) За типом заряджання:
    заряджання із ствола
    зброя, що заряджається із казенного боку

4) За типом перезаряджання:
    Несамозарядна зброя,
    самозарядна,
    автоматична.

Back to Top


3. Види вогнепальної зброї

1) Бойова нарізна вогнепальна зброя — зброя армійських зразків або виготовлена за спеціальними замовленнями (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, автомати, кулемети тощо).
    Пістолет
    Рушниця/Гвинтівка
    Пістолет-кулемет
    Автомат

2) Важке озброєння:
    Кулемет
    Гранатомет
    Міномет
    Гармата

3) Частини зброї:
    Ствол (люфа)
    Ударно-спусковий механізм
    Курок
    Шомпол
    Барабан

Back to Top


4. Артилерія

4.1 Гармата

Гарма́та — тип артилерійської зброї, що відрізняється від інших представників ствольної артилерії, таких як гаубиця або мортира, більшим подовженням ствола, більшою початковою швидкістю снаряду, але меншим максимальним кутом піднесення. Умовною межею між гаубичним і гарматним стволом вважається його довжина у 25 калібрів. При довжині ствола менше 25-и калібрів зброя класифікується як гаубиця, при більшій — як гармата.

Основним призначенням гармат є вогонь за настильною траєкторією по об'єктах противника. Обстріл з гармат може вестися як із закритих позицій по неспостережуваних з вогневої позиції цілях таких як артилерійські батареї ворога, колони його військ на марші і в місцях зосередження, населені пункти), так і прямим наведенням — по танках, кораблях, фортифікаційним спорудам противника.

1) Типи гармат, за призначенням:
        Авіаційна гармата
        Берегова гармата
        Корабельна гармата
        Протитанкова гармата
        Зенітна гармата
        Танкова гармата
        Залізнична гармата
        Атомна гармата — призначена для стрільби по наземних і морських цілях снарядами з ядерним зарядом. Одним з перших зразків таких систем була 280-мм гармата, виготовлена в США. У 1953 на полігоні в штаті Невада при випробуванні цієї гармати стріляли атомним снарядом масою близько 360 кг.

4.2 Гаубиця

Га́убиця (нім. Haubitze, від чеськ. houfnice, спочатку — гармата для метання каміння) — тип артилерійської системи, призначеної переважно для навісної стрільби із закритих вогневих позицій, поза прямою видимістю цілі. Гаубиці входять до складу військової (у іноземних арміях польової) артилерії, мають калібр від 100 мм і вище, відносно короткий ствол (15-30 калібрів), змінний заряд, достатньо високу скорострільність — від 0,5-1 до 6 пострілів в хвилину (залежно від калібру), дальність стрільби до 17 км.

Більшість сучасних гаубиць самохідні, старі системи мають механічну тягу.

4.3 Мортира

Мортира (нід. mortier) — тип гармати з коротким стволом (зазвичай з довжиною ствола менше ніж 15 калібрів) для навісної стрільби, що призначалося головним чином для руйнування міцних оборонних споруд. Застосовувалася з 15 до середини 19 століття. У англійській мові для позначення міномета і мортири використовується те ж саме слово. У сучасній українській мові слово «мортира» зазвичай використовується по відношенню до стародавньої облогової артилерії.

4.4 Міномет

Міномет — вид артилерійської зброї, призначена для навісного обстрілу укритих цілей, а також для руйнування польових укріплень. Винахідником міномета вважається російський офіцер і інженер Леонід Миколайович Гобято. Під час російсько-японської війни, Леонід Гобято з генералом Романом Кондратенком розробили та застосували перший міномет. Однак, він не був переносним до шанцевого міномета Стокса, який розробив сер Вілфред Стокс в 1915 році. Німці також розробили ряд шанцевих мінометів або Minenwerfer калібрів від 7,58 см до 25 см в період Першої світової війни.

Основні бойові якості міномета — велика потужність боєприпасу (міни), висока скорострільність, порівняно мала маса, простота пристрою і бойового застосування, постійна готовність до відкриття вогню без особливої підготовки. Велика крутизна траєкторії польоту мін (кути піднесення стовола від 45° до 85°) дозволяє знищувати закриті цілі, що не вражаються рушнично-кулеметним і артилерійським настільним вогнем. Міномети входять до складу артилерії.

Міномет складається зі ствола, пристрою для надання стволу потрібного кута піднесення (наприклад, штатива) та плити, що передає імпульс відбою в землю. Саме наявністю плити міномет відрізняється від мортири в радянській та пострадянській термінології. Плита зазвичай з'єднана зі стволом шарніром. Ствол оснащений пристроєм для ініціювання пострілу.

Заряджання мінометів калібром до 120 мм зазвичай проводиться з дульної частини. Міномети більшого калібру зазвичай заряджаються з казенної частини. Наприклад заряджання 160-мм міномета зразка 1943 року проводилося з казенної частини, для чого ствол приводився в горизонтальне положення.

Мінометний постріл (мінометна міна) унітарний, найчастіше побудований за двокамерному схемою — у хвостовику кріпиться метальний заряд, який при пострілі спрацьовує, але порохові гази витікають не прямо, а вбік від хвостовика, у вільний простір між стабілізаторами міни. У результаті тиск в каналі наростає плавно, а відбій зменшується.

Back to Top


5. Ручна вогнепальна зброя

5.1 Пістолет

Пістолет (фр. pistolet, від чеськ. píšťala — пищаль, дудка) — вид ручної вогнепальної зброї для стрільби однією рукою. Пістолет походить від рушниці і є полегшеним її варіантом, що характеризується коротшим стволом і ложем, котре мало своєрідне завершення у вигляді нахиленого до низу руків'я. Для зручності утримування та витягання з кобури руків'я закінчувалось утовщенням «яблуком».

Поширені за козацької доби були як коліщаті, так і кремнієві (пізніше) замки, за допомогою котрих здійснювалось запалення пороху, що і призводило до пострілу.

Пістолет як повноцінний різновид ручної вогнепальної зброї розвинувся в Західній Європі, звідки і походила значна частина стволів, котрими користувались козаки. Поряд із цим значного поширення набули пістолети східного походження (Турецького, кримського, кавказького тощо).

Розвивалось зброярство і в Україні. Окрім бойового призначення пістолети носили характер військово-парадної зброї, задля чого багато прикрашались. Особливої уваги прикрашенню зброї надавали східні майстри. Вони використовували гравірування, черніння, насікання та інкрустацію золотом і сріблом та коштовними каміннями. Прикрашали як руків'я, так і люфи (в окремих випадках всю зовнішню поверхню, включаючи і замок). Особливо багато оздоблені пістолети вироблені Кубачинськими майстрами з Дагестану. Такими пістолетами часто користувались кубанські старшини і козаки протягом майже цілого 19 ст.

Щодо стрілецької амуніції запорожців, то вони як правило, носили за поясом по 2 пістолети і ще 2 — у «кобурах» при сідлі. Така кількість пістолетів свідчила про високий рівень вогневої сили як окремого козака, так і цілого козацького війська. Сам постріл з пістолета виконували переважно з однієї руки в різноманітних положеннях, включаючи і верхову їзду.

5.2 Рушниця

Рушниця — вогнепальна ручна стрілецька зброя з довгим стволом.

Рушниця характеризується наявністю основних складових: металевий ствол без нарізу (з нарізом — гвинтівка); ложе з прикладом; замок; шомпол (як правило). Походження назви — на відміну від мушкета рушниця дозволяла вести вогонь без підставок з рук, тому спочатку почала називатись «ручниця» що з часом трансформувалось в рушниця.

Стволи рушниці мають різноманітну довжину, але найчастіше у межах 1 метра (± 10-20 см). У розрізі стволи бувають круглі, або 8-гранні. У казенній частині ствол, переважно, ширший ніж біля дульного зрізу. Ряд стволів мають біля дульного зрізу невеличке розширення, а окремі — раструб для стрільби картеччю. Вага ствола коливається у межах 1,5 кг (± 500 гр.), але є і винятки, обумовлені розмірами. Калібр коливається від 12 до 20 мм. Для точнішої стрільби з часом застосовують нарізи на внутрішній поверхні ствола Р. («Гвинтівки»). Ложе виготовляли часто з горіха (відомі й інші породи дерева), але могли доповнюватись кістяними вставками (Р. кримського і кавказького виробництва мали на кінці дерев'яного прикладу кістяну «п'яту»).

Замок міг бути ґнотовим або кремнієвим (опис статті «Пістоль»).

Шомпол виготовляли зі сталі і поміщали у спеціальному отворі в ложі під стволом. Рушниці, як правило, мають різноманітні прикраси у вигляді металевих інкрустаційних пластин, різьблення по дереву і кості, насікання, чорніння та гравірування на металевих частинах рушниці (ствол, замок, обіймиці).

В козацькому війську використовували рушниці різноманітного походження: турецькі, кримські, кавказькі, німецькі, польські, російські, місцевого виробництва і т. і.

5.3 Гвинтівка

Гвинтівка — особиста стрілецька зброя з гвинтовими нарізами у каналі ствола, що призначена для ураження супротивника (цілі) вогнем, багнетом та прикладом.

Гвинтівки поділяються на два основних типи:

1) за використанням: військові, мисливські та для цільової стрільби;
3) за конструкцією затворного механізму: з поворотним затвором(одно- та багатозарядні), із казенною частиною, що відкривається, помпові, ричажні та напівавтоматичні.

Фузія, фузея (пол. fuzja, рос. фузея) — рушниця з ударно-кремінним замком, що була поширена у XVII —XVIII століттях. Мала тригранний багнет.

Фузію винайшли у 2-й половині XVII століття у Франції.

За Петра І на початку XVIII століття, якраз після Північної війни, фузії (отримані як трофейна зброя) були прийняті на озброєння російської армії замість мушкетів, трохи згодом їх почали виготовляти у Росії (на Тульському збройному заводі).

На озброєнні були фузії піхотні, драгунські, офіцерські тощо, які різнилися загальною довжиною, довжиною ствола і калібром.

Термін «фузія-фузея» проіснував у Росії до 1770-х років. У польській мові назва фузія закріпилось за мисливською рушницею.

Мушкет (італ. moschetto — маленька муха, мошка) — ручна вогнепальна зброя з ґнотовим замком. Калібр 20-23 мм, дальність стрільби до 250 м. В кін. 17 — поч. 18 ст. замінені кременевими рушницями. В англомовних країнах мушкетами називалися всі гладкствольні рушниці (англ. Musket).

Кріс — нарізні чи гладкоствольні рушниця, мушкет з кремінним або колісним механізмом. Етимологія слова походить від слова кресати, наприклад «викресати вогню», оскільки за допомогою кремінного чи колісного механізму викрешувалася іскра, яка запалювала порох. Тому таку рушницю називали «кріс». Ця назва частіше вживалась у Західній Україні, зокрема в Карпатах. Пізніше — в період Першої світової війни кріс — це узагальнена назва магазинних неавтоматичних гвинтівок і карабінів. Найуживанішими видами крісів цього періоду були: кріс системи Манліхер зразка 1895 р., який перебував на озброєнні австро-угорської армії і виявився найшвидкострільнішою гвинтівкою того часу; йому дещо поступався англійський SMLE Mk-III («Лі-Енфілд»), й далеко позаду залишався німецький карабін 98к системи Маузер, а тим більше — російська «трьохлінійка».

Карабін (від арабського carab — зброя) — вкорочена та полегшена гвинтівка або рушниця з довжиною ствола до 56 см. Карабіни використовувались переважно для озброєння особового складу кінноти та артилерії. Перші карабіни з'явились у 15 столітті.

Зазвичай розрізняють гладкоствольні та нарізні, магазинні та автоматичні карабіни.

5.4 Автомат

Автомат, штурмова гвинтівка або автоматичний карабін — ручна індивідуальна автоматична вогнепальна зброя, призначена для враження живої сили противника в ближньому бою і здатна створювати велику щільність вогню.

Автоматична гвинтівка — індивідуальна автоматична зброя, призначена для ведення автоматичної та одиночної стрільби. Забезпечує вищу бойову скорострільність, зменшену втомлюваність стрільця та зручніше спостереження за ціллю ніж неавтоматичні гвинтівки. Перший проект автоматичної гвинтівки був запропонований американцем Р. Пілоном у 1863. Сучасні автоматичні гвинтівки зазвичай мають багнет та часто обладнані пристроєм для стрільби гвинтівковими гранатами. Автоматичні гвинтівки калібру 7,62 мм мають більшу потужність набою, але важчі та менш влучні при автоматичній стрільбі порівняно з гвинтівками під малоімпульсний набій.

Найрозповсюдженіші сучасні автоматичні гвинтівки: американська 5,56-мм M16A1, французька 5,56-мм FAMAS, ізраїльська 5,56-мм Galil, німецька 7,62-мм G3A3, бельгійська 7,62-мм FN FAL.Зараз використовується як зброя військових(Внутрішніми військами майже не використовується).

Пістолет-кулемет — індивідуальна стрілецька автоматична зброя для враження живої сили супротивника на відстані до 200 м. Від автоматичних гвинтівок відрізняється використанням пістолетних патронів. Калібр від 4,6 до 11,43 мм. Має коробчатий (25-35 патронів) або барабанний (71 патрон) магазин. Темп стрільби 450–1000 пострілів за 1 хвилину.

Перший зразок створено італійцем А.Ревеллі в 1915 р. В Червоній Армії на озброєнні були пістолет-кулемет В. А. Дегтярьова (ППД-40), Р. С. Шпагіна (ППШ-41), А. И. Судаєва (ППС-43), в німецької армії — зразка 1938—1940 (MP-40), в американській — МЗ, в британської — «Стен», у фінській — «Суомі». Широко застосовувалися в 2-й світовій війні; звичайно називають автоматами. Останні моделі це — бельгійський Р90 та німецький МР7А1. Зараз використовується як поліцейська зброя, а також перебуває на озброєнні підрозділів спеціального призначення.

Back to Top


6. Легальний статус

6.1 Україна

Порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї в Україні регулюється наказом МВС № 622 від 21 серпня 1998 року. Згідно з наказом, до мисливської вогнепальної зброї належать: мисливські гвинтівки, карабіни та штуцери, гладкоствольні рушниці, гладкоствольні рушниці із свердловиною «парадокс» з нарізами 100–140 мм на початку або в кінці ствола, мисливські рушниці зі свердловиною «сюпра», комбіновані рушниці, що мають поряд з гладкими і нарізні стволи. При цьому, мисливська зброя повинна відповідати таким вимогам:[1]

1) для стрільби зі зброї використовуються мисливські патрони відповідного калібру;
2) загальна довжина з розкладеним та зафіксованим прикладом має становити не менше 800 мм;
3) ємність магазину (барабана) (з установленим обмежувачем за наявності) нарізної зброї не має перевищувати 10 патронів, а гладкоствольної — 4 патронів;
4) мати запобіжник;
5) довжина ствола мисливської зброї повинна відповідати вимогам ГСТУ 78-41-002-97.

Правом придбання мисливської гладкоствольної зброї та основних частин до неї користуються громадяни України, які досягли 21-річного віку, нарізної — 25-річного. Кількість зброї, яку може мати громадянин України, не обмежена, однак власник зброї повинен забезпечити її безумовну схоронність.

Back to Top


2-3) Методики захисту та самооборони

Back to Top


5. Колекціонування зброї

лого - Сокровища

Back to Top


6. Приклад № 1 - Каталог 210 одиниць колекції, 754 стор.


Стислий перелік предметів колекції

1-a) my knives 2020-05-16 =198 (в тч Китай 102) 695c-2 стр1

1-a) my knives 2020-05-16 =198 (в тч Китай 102) 695c-2 стр2

1-a) my knives 2020-05-16 =198 (в тч Китай 102) 695c-2 стр3

1-a) my knives 2020-05-16 =198 (в тч Китай 102) 695c-2 стр4

1-a) my knives 2020-05-16 =198 (в тч Китай 102) 695c-2 стр5

1-a) my knives 2020-05-16 =198 (в тч Китай 102) 695c-2 стр6


Фрагмент Каталогу колекції

нож - MoD

MOD Hornet

Mod Trident


Sp Chinook 1

Sp Starmat

нож - Sp

Sp Tim Wegner

Sp Scorpius

Sp Lum Tanto


Bm 9051 afo ii auto

 

Bm Stryker auto

нож - Bm 500 auto

Bm 3551 Pair

Bm Spike

Bm AFSK

Bm Styker

Bm Axis


нож - Mt c1

нож - Mt c2


нож - Bm

Bm 42 ii


Cs Arc-Angel

CS T 12-inch

Cs Black Talon

Cs G1


Ka-Bar USMC

Sog Pent

BokerApplegateFairbairn 1-2

Crkt 2773 Polkowski-Kasper Companion


Emerson Mach-1 pic1

Emerson Mach-1 pic2

Back to Top


7. Приклад № 2 - Каталог колекції вогнепальної зброї


Фрагмент каталогу

ПИСТОЛЕТЫ 2016-06 92с фрагм с1

ПИСТОЛЕТЫ 2016-06 92с фрагм с2

Back to Top


8. Ножны из Кайдекса для скрытого ношения Фикседов

Самый лучший способ для ношения гражданскими. Но, две проблемы: 1) Царапается лезвие (терпимо); 2) Не ко всем изделиям есть такие ножны от производителя. Решение - изготовление ножен на заказ.


  • Примеры ножен на заказ, Буряк Сергей +380 99 340 9748:

Fox, Boker 2

Fox, Boker 1

Back to Top


  • Пример ножен на заказ, Буряк Сергей +380 99 340 9748:

SOG 1

SOG 2

Back to Top


  • Крепятся на поясе с помощью системы "Tek-Lok belt clip", три поколения:

Tek-Lok belt clip 1

Tek-Lok belt clip 3

Tek-Lok belt clip 2

Back to Top


9. Файли attach pdf


Back to Top